Історія України

Сьогодні, як і колись (хоча набагато менш активно), по допомогу часто звертаються до представників категорії спеціальних людей.
Знахарі — це люди, добре обізнані з народними методами й засобами лікування. Серед них є костоправи, кровопускателі, баби-повитухи, травники тощо. Деякі народні хірурги-костоправи вважаються справжніми цілителями, до них вишиковуються черги бажаючих позбутися певної недуги. Та, на жаль, багато серед них і відвертих шарлатанів… Вивчивши досвід своїх попередників, поринувши з головою у свою справу, знахарі здобувають такі вміння й навички, що уславлюють їх серед народу. Вони точно знають рецепти, методику проведення певних процедур, найдоцільніший час їх проведення, адже для успішного лікування велике значення має кожна дрібничка. По сьогодні на селі нерідко подекуди під час пологів звертаються до баб-повитух, досвідчених жінок поважного віку. Популярні нині масажі також є породженням народної медицини, що здавна використовує їх дивовижну ефективність при профілактиці й лікуванні ряду хвороб.

Чималу групу складають знахарі, котрі виконують різноманітні магічні дії та обряди. Народна уява приписує їм здатність впливати на таємничі сили, зцілювати від будь-якої недуги. Такі знахарі поділяються на вроджених і навчених. Серед них існує певна «спеціалізація»: одні спалюють рожу, інші . . . . .

Хрестини

 "Доглянь, куме, мою дитину як свою"

 Чи не найбільш недоторканними залишилися хрестини — комплекс обрядових дій, спрямовавих на прилучення дитини до сім'ї, общини та християнського світу. Розрізняють декілька варіантів хрестйн — переважно народні, суто релігійні та змішані. Найбільш поширений на Україні останвій варіавт: спочатку дитину хрестять у церкві, а потім у родині влаштовують гостину. Колись було заведено, йдучи до церкви, стелити вл поріг верхній одяг, на котрий клали дитину. Після того як мати тричі переступала через дитину, кума брал а її на руки та ви- носила у сіни. Там баба клала під поріг ніж, а кума, переступаючи поріг, подавала ножа через вікно.        Після цих магічних обрядів куми несли дитину до церкви на хрещення.
   Узагалі вважається, що доки дитина нехрещена, мати не може її годувати. Проте сьогоді з хрестинами надто не поспішають: на жаль, подекуди до них звертаються лише у випадках небезпеки життя дитини.
   В обряді хрестин важливу роль відіграють куми, або другі батьки новонародженого (у церковному варіанті — хрещені батьки), яких запрошує батько . . . . .

Загадки, мабуть, найменше потребують коментарів. Вони завжди такі цікаві й не мають жодних вікових обмежень: сприяють розвитку кмітливості дітей і образного мислення, але ж і дорослі мусять підтримувати гнучкість свого розуму. Часто зустрічаються поміж них справжні гумористичні твори, як-от: «Чому півень заплющує очі, коли . . . . .

Колискова

“Найдорожча поезія – з якою мати колисала”

   Надзвичайно цікавою групою ліричних народнопоетичних творів є дитячий фольклор, що складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До цієї групи лірич- вих побутових творів належать як зразки дитячої творчості (Ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці, жартівливі пісні, приповідки, скоромовки тощо), так і твори, що виконуються для дітей дорослими.
З-поміж останніх виокремлюються колискові пісні. Вони виконуються дорослими (зазвичай жінками) для дітей наймолодшого віку (від народження до 3-4 років), згодом на зміну їм приходять забавлянки (утішки).
Тематика колискових пісень дуже широка. Зазвичай фігурують пташки та . . . . .

Богдан Ружинський (?—1576)