Все про все ...

Тіло людини

У тілі дорослої людини близько 75 кілометрів нервів.Людська ДНК містить близько 80 000 генів.

При посмішці в людини "працює" 17 мускулів.

За час життя шкіра людини змінюється приблизно 1000 разів.

Нігті на пальцях руки ростуть приблизно в 4 рази швидше, ніж на ногах.

Люди із блакитними очима більш чутливі до болю, ніж всі інші.

Майже половина всіх кісток людини знаходиться у зап’ястях і ступнях.

Шлунковий сік людини містить 0,4% соляної кислоти (HCl).

Чоловіки приблизно в 10 разів частіше жінок страждають дальтонізмом.

36 800 000 – кількість серцебиттів у людини за один рік.

Людське волосся товстіше мильної плівки приблизно в 5000 разів.Нервові імпульси в людському тілі переміщаються зі швидкістю . . . . .

"Навіть після самого сильного дощу, завжди виходить веселка!"

Всі ми знаємо, веселка - це не просто гарне видовище, а й велика радість, вона піднімає настрій та змушує посміхатися.Веселка з найдавніших часів привертала пильну увагу людини. У Біблії вона фігурує в якості знамення, даного Богом на знак прощення і примирення з людьми. Англійський філософ і натураліст Роджер Бекон (близько 1214-1292) ретельно розглянув явище веселки у головному своєму творі «Велика праця». Він вважав, що кольори веселки являють собою суб'єктивне явище, викликане вологістю очей.Першу теорію веселки дав у 1637 році французький філософ і математик Рене Декарт (1596-1650). Більш точну теорію розробив у 1836 році англійський астроном Джордж Ері (1801-1892).Веселка виникає через те, що сонячне світло відчуває переломлення в крапельках води дощу або туману, які ширяють в атмосфері. Ці крапельки по-різному відхиляють світло різних кольорів (показник заломлення води для більш довгохвильового (червоного) світла менше, ніж для короткохвильового (фіолетового).Для спостерігача на землі веселка зазвичай виглядає як дуга, частина окружності, і чим вище точка зору спостерігача - тим веселка повніше (з гори або літака можна побачити і повну окружність). Центр дуги веселки знаходиться . . . . .

Самі незвичайні опади

Кожного ранку ми прокидаємося із думкою: "А яка сьогодні погода?". У стрічці ранкових новин ми бачимо прогноз погоди по областях на день. Все це таке звичне для нас, що ми не замислюємося над тим, хто і як створює та постачає нам дану інформацію.

Багато людей чули слово «синоптик» і асоціюють цю людину як когось, пов'язаного з погодою.

Сино́птика  — розділ метеорології, що вивчає фізичні процеси в атмосфері, які визначають стан погоди. Люди, що займаються синоптикою, називаються синоптиками. В перекладі з грецької «синоптикос» означає «той, що спостерігає все разом». В той час як метеорологи займаються спостереженням і первинним аналізом, головним завданням синоптиків є складання прогнозів. Отже, синоптик — це метеоролог, що спеціалізується на аналізі атмосферних процесів та складанні прогнозів.

Професія синоптика вирізняється своїм творчим характером, своєю особливістю, можливістю бачити і розуміти, а інколи і не розуміти, що ж відбувається в атмосфері. Завжди є почуття приналежності до чогось безмежного, не зовсім пізнаного і не завжди передбачуваного. Одна справа прогнозувати погоду коли все йде за класичним сценарієм, коли циклони з атмосферними фронтами переміщуються за всіма правилами метеорології, але набагато складніше передбачити, а що буде, коли щось «виходить з під контролю». Нині, зі зміною клімату, неконтрольованих процесів в атмосфері стає все більше.

У роботі синоптика багато стресу, оскільки на них лежить велика відповідальність за те, щоб вчасно попередити про небезпеку й уберегти життя людей.

 Якщо людина впродовж 4-5 днів підряд готує прогноз погоди, то в ній нагромаджується . . . . .

При виході євреїв з Єгипту янгол, який знищував єгипетських немовлят-первістків, побачивши кров великоднього жертовного ягняти на дверях єврейських домів, проходив повз них (сер. “песах”), не чіпаючи немовлят єврейських родини.

Великдень відноситься до тих свят, дата яких міняється кожного року, визначеної немає. Зазвичай вів відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня. У перекладі з давньоєврейської мови “пасха” — “проходження повз, повбавлення”.

Інші назви цього свята: Світле Воскресіння, Христов день. За переконанням православних віруючих, Великдень пов’язаний з воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра вад злом і світла над пітьмою. Христове Воскресіння стало своєрідним свідченням того, що Ісус Христос — це істинний Спаситель, оскільки він переміг смерть, воскреснувши. І цим він дав надію всім віруючим людям, власне, зробив людей переможцями смерті, адже, відповідно до заповідей Святого Письма, кожна людина протягом праведного свого земного життя може заслужити право на власне безсмертя.

Божественній славі Сина Божого та величі світлого Великодня відповідає особлива урочистість, із якою проводиться богослужіння як у перший день Великодня, так і протягом усього Великоднього тижня.

Отже, що вам розповідають церковні перекази? Коли Ісус Христос подорослішав, він у супроводі дванадцятьох учнів пішов із дому подорожувати Єрусалимом. Три роки присвятив він мандрам, проповідуючи любов до ближнього та праведне життя, зцілюючи тяжко хворих людей. Знайшлися злі й заздрі до чужої слави люди й звели ва Христа наклеп, начебто він підбурює простих людей проти існуючої влади. Отже, жерці Єрусалима підкупили за тридцять срібних одного з Ісусових учнів — Іуду, щоб той зрадив свого вчителя й передав до рук “правосуддя”. Рада єрусалимських жерців засудила Сина Божого до страти, римський намісник Понтій Пілат затвердив смертний вирок. Ісуса Христа було . . . . .

Перехід на літній час