Чорнобиль

26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Найбільша ядерна катастрофа в історії людства.

«26 апреля 1986 г. в 01 час. 25 мин. в помещении 4-го энергоблока Чернобыльской АЭС при подготовке его к плановому среднему ремонту произошел взрыв с последующим пожаром, который вскоре был ликвидирован, – інформував про аварію на Чорнобильській АЕС 28 квітня 1986-го голова КГБ УРСР Степан Муха першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького. Повідомлення, насправді, не відображає справжніх масштабів трагедії, ліквідувати аварію – От взрыва обрушился шатер перекрытия реакторного и кровля машинного залов, воспламенилась также крыша 3-го энергоблока, в связи с чем последний был аварийно остановлен. К 06 часам того же дня пожар на крыше этого энергоблока также ликвидирован»

На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 чол. персоналу.

Наступного після аварії дня, урядова комісія ухвалила рішення про негайну зупинку 1 і 2 енергоблоків та евакуацію населення Прип’яті. Упродовж 27 квітня більш як 44,5 тис. мешканців міста енергетиків були евакуйовані в сусідні з Чорнобильським Поліський та Іванківський райони, 1 тис. – вибралися в Чернігівську й інші області. В Прип’яті залишилося тільки 5 тис. чол., які були залучені до проведення невідкладних ліквідаційних робіт. В повідомленні КГБ вказується, що станом на 8.00 год. 28 квітня рівень радіації на 3 і 4 енергоблоках становив 1000-2600, а на окремих ділянках міста – 30-160 мікрорентген в секунду. В цьому місці на документі Володимир Щербицький зробив свою, тепер вже відому, примітку – «Что это означает?». Це промовисте свідчення того, що навіть найвищі посадові особи держави до кінця не усвідомлювали рівня небезпеки та масштабів катастрофи.

1 травня 1986 року Комуністична партія вивела на святковий парад у Києві сотні тисяч людей, у тому числі й дітей, хоча рівень радіації перевищував допустимий у десятки разів. О 20.00 30 квітня вітер повернувся у бік Києва і в місті почав підніматися радіаційний фон. 2 травня 1986 року радянське керівництво ухвалило рішення про евакуацію населення з 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської атомної станції – на 6-й день після аварії, а офіційно . . . . .

Трагічними літерами назавжди записаний в історії України день - 26 квітня.
Аварія, що сталася 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, 
стала однією з найбільших катастроф в історії людства. 
Полинова зоря встала тоді над Україною, огорнувши землю смертоносним атомом.

Чорнобильська трагедія назавжди змінила життя людства ...
Вона вписалася чорними літерами в історію нашого народу!

Схиляємо голови перед подвигом героїв-ліквідаторів.

У квітні 1986 року у різні мови світу увійшло українське слово „Чорнобиль”. Для всього людства воно стало синонімом страшної техногенної катастрофи й величезної екологічної біди.

Низка подій, що сталися після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС сколихнула весь світ своєю величезною руйнівною силою, змінила хід розвитку земної цивілізації, перекроїла карту планети і життя мільярдів людей, перевернула їх уявлення про світ.

Ця аварія перетворила унікальні за чистотою території Полісся в зону екологічної катастрофи. Загалом в Україні радіоактивного забруднення зазнали понад 8% території країни (майже 50 тис. кв. км земель), на яких зосереджені 2,3 тис. населених пунктів дванадцяти областей. Найбільше постраждали території Київської, Житомирської, Рівненської, Чернігівської і Черкаської областей, радіоактивні опади випали також у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Волинській і Кіровоградській областях. Понад 3, млн людей вважаються постраждалими внаслідок цієї катастрофи, але певні дози радіоактивного опромінення отримали значно більше мешканців України. Вплив аварії відчуло на собі населення Швеції, Норвегії, Польщі, Великої Британії та інших країн Європи.

Президент Петро Порошенко оголосив . . . . .

Сплинуло 29 років від тієї дати, коли світ сколихнувся від вибуху на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС). І хоча час невпинно віддаляє нас від того трагічного дня, обриси тоді пережитого постають зримо і бентежать наші душі та серця. Аварія на ЧАЕС назавжди увійшла в літопис нашої країни та й усього світу як найбільша техногенна аварія за всю історію ядерної енергетики за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, економічним збитком та стала подією великого суспільно-політичного значення.

Весь світ кожного року 26 квітня відмічає день пам’яті Чорнобильської трагедії - спомину про катастрофу та вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, науковців, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії. Подвиг цих людей назавжди записано в літопис людської мужності. У вдячній пам'яті українського народу навічно збережуться імена тих, хто, не вагаючись, став на двобій з розбурханою силою радіації в перші часи після трагедії, захистивши . . . . .

26 квітня 1986 року . Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.

Перша згадка про Чорнобиль датується 1193 роком, коли, за Іпатієвським літописом, князь Вишгородський Ростислав, син Великого князя Київського Рюріка, рушив походом з Чорнобиля в Тарциськ. Важко сказати, чому саме Чорнобилем було назване місто.

Історики думають, що це від слова „чорнобильник“, як в давнину називали полин. І так само, як той гіркий полин, доля краю не була легкою. Але минало лихоліття, приходив мир, і знову щедра земля дарувала людям свої невичерпні багатства.

Відбудовувались села, піднімались церкви. Але ніколи ще раніше людина не зводила собі історичного хреста, на якому сама ж і була розп’ята. Таким хрестом став для України Чорнобиль. Скільки українців поклали на жертвенник своє здоров’я та життя! Скільки тих, хто назавжди залишив рідні домівки!

Безкраї простори колись родючої землі тепер порожні, забруднені, мертві…

Майже 30 років тому увагу всього світу прикула Чорнобильська АЕС, з іменем якої пов’язана одна з найбільших ядерних катастроф у світі. Світ не зупинився у 1986 році, але в Чорнобилі дещо досі залишається практично незмінним: мертві дерева на забрудненій ділянці не розкладаються з нормальною швидкістю.

«Ми переступали мертві дерева, повалені на землю, — розповідає Тім Муссо, професор біології в Університеті Південної Кароліни. — Минуло багато років, але стовбури цих дерев все ще в хорошій формі. Якби дерево впало в моєму дворі, воно перетворилось би на тирсу за 10 років або близько того».

Разом з Андерсом Моллером з Університету Париж-Південь XI, Муссо ініціював постійно діюче розслідування в сфері біології радіоактивних областей, таких як Чорнобиль в Україні та Фукусіма в Японії.

Велика частина їх роботи була присвячена Рудому лісу, сумнозвісній лісистій області, прилеглій до Чорнобилю, яка отримала свою назву вже після катастрофи, коли перш ніж померти дерева перефарбувались у зловісний буро-червоний колір. Навіть після кількох десятиліть . . . . .